Ой, зацвіла вишня коло перелазу, Ой, немає так нікому, як приймаку зразу. Ой, пішов же той приймак у поле орати Та забув він з собою торбу хліба взяти. Оре приймак, оре, на шлях поглядає, Людські жінки обід несуть, а мої чорт має. Оре приймак, оре, доходить до рову, Випрягає сірі воли та іде додому. Ой, іде додому та й голосно свище, - Ховай, доню, вареники, йде наш приймачище. Ввійшов на подвір'я, широко ступає, Йому теща з усіх мисок у одну зливає. - Обідай, приймаче, бо в нас по обіді, Не доїси на борщеві, доїдай на хлібі. Пообідав той приймак, не встиг відпочити, Йому теща ціп у руки: "Іди молотити!" Змолотив він копу та сів на колоду, Йому теща відра в руки: "Іди нам по воду." Як приніс він воду та сів на порозі, Знову теща з ним свариться: "Чо сів на дорозі?" Всьо терпів той приймак, став дуже суворий, Жінку й тещу відлупив, став тоді хороший! Став тоді хороший! | (8)