При дорозі криниченька, при дорозі, При дорозі в криниченьці видно дно. Мати сина дожидає при порозі: Ой, чому його так довго не видно? Якщо доля завдала на плечі втому, Ти на вітрі, як билина, не впади, Знай, що з нашої кринички після грому Напивається веселиця води. Ти по ній дороги вивіри під небом, І простеляться вони з усіх сторін В мамин світ, що над порогом тільки в тебе, До чистенького джерельця на поклін. Не убій любові в серці молодому, Не засій глухими травами сліди, Знай, що з нашої кринички після грому Напивається веселиця води. При дорозі, і при сонці, й при морозі Від кринички - срібний живчик ручаю. Смак води пізнав ти вперше при дорозі В голубинім батьківськім краю. Може, підеш десь у далеч невідому, Пам'ятай про те повсюди і завжди, Що із нашої кринички після грому Напивається веселиця води.