Чому ти не віриш моїм очам І погляд свій рониш долу? А я сподівалась в розлуці, що нам Довіра не зрадить ніколи. Приспів: Глянь же в очі І мені ти знов повіриш. Знай, що серцю Все вони розкажуть щиро, Бо в коханні Очі знають серця мову. Глянь, І ти повіриш знову. Птахи відлітають і їх не спинить, — Чи можеш ти біль їх збагнути? Хоч твій погляд — як мить, Але спогад щемить В моїм серці, як пісня забута. Приспів. Повір цим очам і, як сон, промайне Той сумнів, що душу бентежить. За тобою піду, як покличеш мене У життя, у степ безмежний. Приспів.