Чи ти чуєш, ген за обрій Відлетіли сподівання? Не журися, обіцяю - Геть приспати всі страждання. Чи ти бачиш, вдосвіт встали Віковічні злі фантоми? Перейматись не потрібно, Розжену їх я довколи. Чи ти віриш, що кохання Може велетнів здолати? Вір, любов моя спроможна Навіть всесвіт твій міняти. Як від холоду сховатись, Що надії снігом криє? У гарячих цих обіймах Тануть крига й сніга. Повір! Повір! Повір, Що люблю тебе я! Вірю, що в твоїй любові від усього зла сховаюсь, А де, навіть, твоє серце Від старості сконає? Не турбуйся, мій коханий, Хоч цей світ скінчитись мусить, Ввійде вічно моя душа В твоє серце біль не впустить. Повір! Повір! Повір, Що крутиться земля! Повір! Повір! Повір, Що є любов на небі! Повір! Повір! Повір, Що люблю тебе я! Віки вічно наша палкість Не згоріти крізь моргання, У палатах зір, де жить будем, Відтворим снів зітхання. Повір! Повір! Повір! Повір! Повір! Повір! Повір! Повір! Повір, Що два на два - чотири! Повір! Повір! Повір, Що крутиться земля! Повір! Повір! Повір, Що є любов на небі! Повір! Повір! Повір, Що люблю тебе я!