Крик в лісі гомонів, як пісню я співав, Зворушив мене гнів, хоч вуха я заткав. Вся творчість заніміла, лишився стогін болю. Урвався і полетіла крило єдине наді мною, Крило єдине наді мною... Посипались зів'ялі мальви і кров'ю полягли, З крапель рута заквітчала материні сни, Болізний крик вже давно згас, а спів не замовкав, Бо завжди буде поміж нас із долі твоя весна. Із долі твоя весна... Ти запросив мене в сни, спи легким сном князів, Ти з чистим серцем волі збудив народ співців. Посипались зів'ялі мальви і кров'ю полягли, З крапель рута заквітчала материні сни, Болізний крик вже давно згас, а спів не замовкав, Бо завжди буде поміж нас із долі твоя весна. Із долі твоя весна... Ти запросив мене в сни, спи легким сном князів, | Ти з чистим серцем волі збудив народ співців. | (4)