Посаджу троянду сонця Я у тебе під вікном, Та слова твої гарячі На край світу віднесло. Вони стали вітром в полі, Вони стали тихим болем, Диким птахом над зажуреним чолом... Вітре буйний кобзаревий, Попри мене не літай. Тихим болем що світання Мого серця ти не край, Бо слова твої урочі - Не вернутись нам в дівочі. А чому? - Себе ти щиро запитай. Натрапила коса... Натрапила коса на камінь... Ти більше не моли... Мене ти не зови "коханий"... Накувала зозулиця На черешні у саду, Та не відаю, не знаю, - То на щастя чи біду?.. А як вийду на світанні І негаданно нежданно Під вікном Троянду сонячну знайду...