Моя пора - то синій спів кохання, Де я уже над квітами стою, І кожен цвіт, мов зоряне стрічання, І кожен цвіт, мов зоряне стрічання З барвінком долі в отчому краю! Приспів: У кожного своя пора кохання, На все життя її запам'ятай! А душу часто зцілює страждання, Хоч я прошу - не треба, не страждай! Моя пора - то синій голос неба, Воно уже схилилось до вікна, Мені ж тобі всміхнутись, люба, треба, Мені ж тобі всміхнутись, люба, треба, Щоб нам обом всміхнулася весна. Приспів. Моя пора - то синій дзвін барвінку, Його в собі від роду я несу, Він з вечора засвічує зоринку, Він з вечора засвічує зоринку І гасить на очах моїх сльозу! Приспів. (4) Хоч я прошу - не треба, не страждай! Хоч я прошу - не треба, не страждай!