Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло — замалюю Ще й нового накуплю — Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, А бог — милую мою — Полюби мене, дівчино, То-то срібла надаю! Не ложив я свої шиї На правдивії ваги, Погнув її не їдному Аж до самої ноги. Зато тепер, як биндами, Собі шию обів'єш — Полюби мене, дівчино, То-то слави нажиєш! Скаменіло моє серце, Хоч і м'якше не було, Як дитина — не гадає, Що добро і що то зло; Але зато як часами Кілька капельок прийму... Полюби мене, дівчино, То-то щиро обійму!