Поліські в'язи терпли на морозі, Шуміли в них розлючені вітри, А я стояв на маминім порозі І кожен спомин душу знов ятрив. Дерева ті про матір нагадали, Її зоря не згасне у віках, Вони в біді самі не раз ридали, Вони в біді самі не раз ридали, Та сліз ніхто не бачив на гілках. Приспів: Материн поріг бачу знов і знов, | Там зоря дитинства не загасне. | Там літа мої, що з лугів і з дібров, | Сняться й досі білоцвітним рястом! | (2) Вслухаюсь я шум дерев зимових, Що змалку мені рідні в цім краю. Відкривши серце їхній мужній мові, Сльозу сховав і мовчкома стою. Поліські в'язи терпли на морозі, Шуміли в них розлючені вітри, А я стояв на маминім порозі, А я стояв на маминім порозі І кожен спомин душу знов ятрив. Приспів. (2) Сняться й досі білоцвітним рястом...