Полини гойдаються в покосах, Сонце заховало усміх свій... Ти утри, дівчино, тихі сльози, Проводжай коханого у бій. Ой, на кого ж ти мене покинув? Та нащо мені такеє зло? Простягнула гілочку полину: Це тобі на згадку про село. Приспів: Полинова доля, полинова, Гіркотою серце обпіка. А дівчина тужить знову й знову, Виглядає свого козака. Сміло йде вперед козак до бою, Воріженьки гинуть на очах... А вночі кладе під головою Зілля, подароване дівчам. І у сни приходять візерунком Рідна хата, світлі рушники І дівочі ніжнії цілунки, І тепло вологої щоки. Приспів. А на ранок бій - такий кривавий! Скільки наших хлопців полягло! Він востаннє зустрічав заграву, Не вернув до милої в село. Не побачив волошкові очі, Не зустрів жаданої весни. ...У журбі дівчина дні і ночі, Лиш гойдає вітер полини. Приспів.