Щоб воля козацька не снилась мені, Щоб я був сліпим i до всього байдужим, Купали мене у солоній брехні, Студили мене на морозяній стужі. Вбивали і словом, і лезом ножа, Щоб вуха не чули, не бачили очі, Але воскресає поволі душа, Вона не вмирає, і вмерти не хоче! Приспів: Не згоріла душа На багатті червоних пожеж, В ній надія росте, Як на полі отецькому жито. І живу я, живу - Поки ти, Україно, живеш. І ніхто не уб'є - Поки ти будеш, матінко, жити! Хотіли, щоб я все забув на віку, Давали мені кров'яної отрути. Хоч пив я, хоч пив я ту чашу гірку, І все ж рідну матір не можу забути. Ой, вічна жаго, Україно моя! Хто ми і для чого живемо на світі? До правди, до сонця повернутий я, Лише у твоїм злато-синім суцвітті. Приспів.