1. По той бік гора, по сей бік гора, Мижи тими двома гороньками сходила зоря. 2. А то ни зоря, дівчина моя, Встала рано, ще й дуже раненько, по воду пішла. 3. А я за нею, як за зорею, Сивим конем та й ще чистим полем, чи ї здогоню. 4. А як здогонив та й заговорив, – А хто ж тибе, моє серденятко, так рано збудив. 5. А в моїм дворі штири покої, Ще й п'ятая гарна присвітличка для миленької. 6. – Миленька моя, сідай на коня, Та й поїдем у то чисте поле до мого двора. 7. – Ніхто не збудив, я сама встала, Зійшла зоря, зоря серед моря, по воду пішла. 8. – Не правда твоя, не маєш двора, Тільки маєш дуже стару хату і то не твоя.