Літа спливають хвилями ріки, І світ красивий нам дарує мати, Усе життя кохають нас жінки, З якими нам радіти і страждати. На всіх дорогах я шукав любов, Свою найкращу, ніжну і єдину, Аж випадково в Києві знайшов І ось тепер, і ось тепер Я від кохання гину! Приспів: По Хрещатику, по Хрещатику Українка красива йде, Я шукав таку, я шукав таку І не міг віднайти ніде. Аж зустрів її на Хрещатику, Сонце блиснуло з-під повік, Мій Хрещатику, любий сватику, | Я за це тобі вдячний повік! | (2) У неї коси, як поліський льон, Їх виплекала там красуня-мати, А чорні очі - галицький пасльон, Який косив ще змалку її тато. І ось тепер кияни ми удвох, В столиці нам заможно і весело, Та тільки наші душі - бачить Бог - Усе ж летять, усе ж летять У батьківські оселі! Приспів. (2)