Я до тебе мовлю слово, хай відлунить два, Шиє ниточка шовкова ніжності слова, Притулю розмову тиху до твоїх мовчань, Щоб зміняти на утіху давнішню печаль. Не згадую, все забуду, що в житті було І нікчемні пересуди, і колюче зло, А покличу, а гукну я те, що має буть, Темну нічку замалюю в барву голубу. Приспів: А вогнище не гасне, якщо в душі вогонь, Те вогнище прекрасне, не погаси його. І день знов усміхнеться, зігріє нам чоло, А пломінь мого серця, а пломінь мого серця - Це і твоє тепло! Через роки, через далі я до тебе йшов, Щоб змінять свої печалі на твою любов. Та щоб зорі ясночолі бачились мені І щоб грали наші долі на одній струні! Приспів. (3)