Сходяться на небі зіроньки, Місяць ясний солодко зітхає. Помахом магічної руки Ніч на все туману напускає. Схлипує над стежкою верба, Віється чужою стороною. В лози повпліталася біда, Пісня її сповнена журбою. Приспів: Там, де сонце сідає, Де край неба палає, Де живуть мої сестри Й сива ненька моя, Там земля солов'їна, Там моя Україна І за нею до скону Буду плакати я. Доленько нелюдяна моя, Чом ти познущалась наді мною? Нащо тихі вітоньки мої Зросила болючою сльозою? Нащо научила забувать Шум дібров і плескіт хвиль дніпрових, Рідний степ - квітучу благодать Й лет пісень на крилах вечорових? Приспів. Мабуть, так судилося мені: Зсохнусь тут і неньки не побачу. Може, через це я навесні Більше всього схлипую і плачу? Земле, хай нерідна ти мені, Та поглянь, як я тягнусь до тебе. Змилуйсь, розступися, як вві сні І прийми, прийми мене до себе! Приспів.