Глибока осінь у садку кружляє листя у танку, Від вітру дужого сльозливі завивання. І пригадалися мені | Мого кохання давні дні | І мить коротка нашого прощання. | (2) В ту осінь давню повернусь, "Коханий, я не забарюсь!" - Сказала ти і відпустила мою руку. Якби ж знатя, якби знатя, | Що не на мить, а на життя, | На все життя розтягнеться розлука. | (2) Холодні дні, холодні дні, Ви не дошкулите мені, Бо у душі і так тепла вже не зосталось. Багряним дистом замело і все найгірше, | Що могло в моєму трапитись житті, | Давно вже сталось. | (2) Для мене осінь від тих пір, Як лютий ворог, хижий звір, В осиротілім серці будить давню муку. В німому докорі літа, | Мабуть, все б сталося не так, | Якби тоді не відпустив я твою руку... | (2) Глибока осінь у садку кружляє листя у танку, Від вітру дужого сльозливі завивання. І пригадалися мені | Мого кохання давні дні | І мить коротка нашого прощання. | (2)