Вплету у коси сонячне проміння, Віночок запашних весняних трав. Порину в світ казкового цвітіння, Почую пісню, що струмок заграв. Приспів: Вам заспіваю пісню з полонини, Яку почує смерековий гай. Уславлю вроду й велич Верховини - Чудовий наш і неповторний край! Бо Закарпаття – оксамит країни, В посріблених мереживах струмків. Це чарівний куточок України, Джерельце мого щастя і батьків! І руки підійму в блакить прозору, За мить під сонцем опинюся я, Погляну в далечінь цю неозору - Духмяним цвітом встелена земля. Приспів. Нема куточка, кращого для мене, Бо тільки тут все рідне і своє! Душею й серцем все благословенне! Ти, Закарпаття, назавжди моє! Приспів.