Темно-сиза ожина гляне гронами з гаю. Тут моя Батьківщина, сонце отчого краю. Ген привітна домівка, що мене колисала, Та ромашка-журливка, що на луг виглядала. Приспів: Я таким його бачу із грому земного. Свою пісню і вдачу взяв я змалку у нього. Що мені в нагороду аж до осені квітла, Віщувала погоду, як провісниця літа. Тепла в росах стежина — та, що з ночі пізнаю Тут моя Батьківщина, пісня отчого краю. Приспів. Ніжна матері мова — та, що в серці до скону. І щоденна обнова — сяйво нашого дому. Спориші на подвір'ї та джерельна криниця. У такому довір'ї отчій край мені сниться. Приспів.