Де сизі мочари, зелені ліси, Калини у пору святковий наряд, Із ласки Господньої, наче з роси, Село-вишиванка вплелося в смарагд. Незнанів, мов легіт весняний, Село наше рідне Незнанів, Садами, людьми і піснями Усім у краю нашім знане. – Село наше рідне Незнанів! Во славу Всевишньому – церква свята, На шану героям – високий курган, І плине в щоденних турботах життя, І родить щедротно засіяний лан. Щороку лелеки приносять тепло, Міцніє в нас віра, гартується дух, І жити буде українське село, Допоки нестримно несе води Буг!