Вітерець із лугів повіває, Синя даль мерехтить у зірках. І над Стиром, І над Стиром розквітає Наше місто, рідне місто у вогнях. Задивився Луцьк на вроду, Задивився у срібну ріку. Ще не був, Ще не був таким він зроду Молодим на своєму віку. А як обрій на світанку В променистому вінку, Зустрічають, Зустрічають волинянку Переливи у садку: Тьох-тьох-тьох-тьох, Ку-ку-ку... Юні липи з каштанами мріють, Мов закохані, шепчуть вони, Навіть зорі, Тихі зорі душу гріють, Коли з рідної нам сяють вишина, Де на світі ми, друзі, не будем, Не забудем, як пташка дібров, Наше місто, Рідне місто не забудем, Наче першу незабутнюю любов.