Тебе називали селом Істинно українським За те, що так віє теплом, За щедрість твою і гостинність. За те, що домівку знайшли Чехи, поляки, євреї, Лишившись своєї землі - Твоя для них стала своєю. Приспів: Село моє, село моє, Село на купині. Живу тобою я давно, А ти живеш в мені. Не полишали тебе, За те, що з околиць усіх Найближче лежиш до небес. За те, що високе чоло Обпалює сонце і вітер. За те, що ти людям дало. Приспів. Мій Купичів, рідне село, Не сумуй, що не стало ти градом Хрещеним Київським стягом. І те, що у долях людських Ти подібне небесному птаху. А перехрестя твої - Це є відблиск Чумацького шляху. Приспів.