Мене в дитинстві вітер колихав, В буремні роки, сповнені тривоги, Мій батько у степах колись орав | Незаймані й пахучі перелоги. | (2) Лягали свіжі борозни рядком І жайвори співали в небі ранком, Черствий окраєць хліба з часником Для мене - найсолодшим був сніданком. Він восени дививсь на ярину, На щедрість хліборобського достатку, Не продавав, але пізнав ціну | І колосу й маленькому зернятку. | (2) Душею я збагнула ще дитям - Втомилися у батька руки згодом, Щоб хліб родив, а хліб – це кров життя, | В труді политий хліборобським потом! | (2)