Колись по місцях велелюдних Ходили сліпі кобзарі. Носили в серцях своїх чесних Пісні і легенди старі. А нині не ті бандуристи, Змінилося їхнє лице: Співають і грають на сценах, Щоб мати зарплату за це. А десь на базарах товкучих, Або в поїздах приміських Хрипучі баси під гармошку Пісень витинають таких: "Хоть я не Дюма і не Пушкін, І даже не Блок, не Бальзак, Но єслі злагаю частушки, То коє-что смисліт чердак. Болтают, що я випиваю, Що вєчно під газом хожу, Но етім же я отравляю Печонку свою, не чужу. Писательом стать я питався, Но мой не удався проект. Простим я трудягой остался, Хоть єсть у мозгах інтелект..." Колись по місцях велелюдних Ходили сліпі кобзарі. Носили в серцях своїх чесних Пісні і легенди старі.