Служив козак при війську, Мав років 23, Любив він дівчиноньку І з сиром пироги. Чи з сиром, чи без сиру, Чи з житньої муки, Чи теплі чи холодні, А лиш би пироги. Ішов він раз по стежі Ранкової пори І стрінув дівчиноньку, Що несла пироги. Дівча моє хороше, Чи знаєш мої сни, Що я тебе кохаю І з сиром пироги. Дівчина як почула, Козацькі мрії-сни - Відразу запросила На свіжі пироги. І як вони діждались Щасливої пори - Вона його цілує А він їсть пироги. Та раптом із-за лісу Взялися вороги, Козак із переляку Сховався в бур'яни. А то були мисливці - Ніякі вороги, Взяли собі дівчину І з сиром пироги. Козак гірко заплакав, - О, люті вороги, Візьміть собі дівчину - Віддайте пироги. Ой, чули, чули люди, Ой, чули, чули ви, Ніколи не міняйте Любов на пироги.