Під вишнею дівчина смутна Довгу косу свою розплітала. Уже темна ніч надійшла, | А козаченька далі нема. | (2) Поки вік красила вишеньками, Тепер вкриті їй очі сльозами. З тих очей, що колись чарувала, | Тільки сльози свої повтирала. | (2) Ой, не плач, вже вертаю я, серденько Підспішай, не барись, кониченько. Хоть з грудей йому витікає, | Він до неї ще раз повертає. | (2) Під вишнею дівчина смутна Знову косу свою розплітала. Знову темная ніч надійшла, | Другий вечір козак не верта. | (2) Гей, дівчино, ти косу розплітай, Вже під вишню, ти, цю не вертай. Така козацькая лиха доля, | Занепали всі мрії і воля. | (2) Ти, дівчино, ти косу розплітай, Вже під вишню, ти, цю не вертай...