Тепле крісло, кава на столі, Сигарета гасне у втомленій руці, Ти сидиш навпроти, За вікном вже ніч, ніч... Не смакує кава і розмова не та, Але знов говориш ти пусті слова, Знаючи, напевно, що їм гріш ціна. Для чого знову разом?.. Для чого вже чужі?.. І тільки павутиння Єдна, єдна, єдна... Павутиння слів, музики і світла, Вже давно попали ми з тобою в сітку, Але граєш в гру, що "порядність" зветься, Де тонка там і рветься. Як дивно - знову разом ми, Нас тільки ніч єднає... Як дивно - зовсім вже чужі, Нас тільки ніч єднає... В голові туман і пусто на душі, Не горить сигарета у тремтячій руці, Я сиджу розмито, Десь далеко ти... Як дивно - знову разом ми, | Нас тільки ніч єднає... | Як дивно - зовсім вже чужі, | Нас тільки ніч єднає... | (2)