Повіяв вітер степовий, 
Трава ся похилила, 
Впав в бою козак молодий, Дівчина зажурилась. 
А був то хлопець молодий — Його б лише кохати! 
Він впав, мов той сухий листок, Повік буде лежати. 
Летить ворон з чужих сторон Та й жалібненько кряче: «Вставай, козаче молодий, Твоя дівчина плаче!» 
Заплаче мати не одна, 
Заплаче чорнобрива, 
Бо не одного козака Сира земля накрила.