Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, що в послідній раз.
Прийшла хвилина, час іти до бою,
Мушу сповняти наказ.
Темної ночі ми йшли до бою,
І ясні зорі сіяли.
Гармати били, а ми наступали,
Один по другому падали.
Ой бачив я, бачив раненого друга,
Він ще живий на землю впав,
З грудей червона кров текла рікою,
Він останні слова промовляв:
«Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до вірної дівчини,
Щоб мене ховали в неділю раненько
О піввосьмої години».
Не було там батька, не було там неньки,
Не було і любої дівчини,
Лише побратими за ним заплакали
Й довго стояли коло могили.
|