Не журіться, милі браття, (2) 
Вже повстало Закарпаття. (2)

Тридцять тисяч воювали, (2)

Кров невинну проливали. (2) 
Понад Хустом ворон кряче, (2) 
На Вкраїні мати плаче. (2) 
Мати плаче на Вкраїні, (2) 
А дівчина — на могилі. (2) 
«Не плач, мати, та й не тужи, (2)

Порубали та й не дуже. (2) 
Лем головку начетверо, (2) 
А серденько — нашестеро». (2) 
Летять кулі за кулями, (2) 
Тече кровця річечками. (2) 
Несе річка біле тіло, (2) 
А дівчині серце мліло. (2) 
Несе, несе сестрі брата, (2) 
Жоні — мужа, дітям — тата. (2)

Ой туй трупи не ховають, (2)

Похорони не справляють. (2) 
Тільки ворон серед ночі (2)

Вибирає сірі очі. (2) 
Не журіться, милі браття, (2)

Вже повстало Закарпаття. (2) 
Та зелена Верховина — (2)

Закарпатська Україна. (2)