(слова Михайла Гайворонського) 
їхав стрілець на війноньку. 
«Прощай, - сказав, - дівчинонько,

Прощай, миленька, чорнобривенька,

Я йду в чужую сторононьку! 
Дай же, дівчино, хустину, 
Може, я в бою загину, 
Темної ночі покриють очі, 
Легше в могилі спочину!» 
Дала дівчина хустину, 
Стрілець у бою загинув, 
Темної ночі покрили очі, 
Вже він в могилі спочинув. 
А злії люди на силу, 
Взяли нещасну дівчину, 
А серед поля гнеться тополя, 
Та й на козацьку могилу!