Пахне сад в забутті, Пахнуть спраглі жоржини, А здається мені - То дихання твоє. Зовсім поруч ідуть | Дві бентежні стежини, | Та зустрітись | Їм сил не стає... | (2) Перед нами встають Світанкові заграви, А над нами хитається Райдужна вись... Навперейми пошлю я | Слова нелукаві, | Ну, а ти - | Лиш мені усміхнись! | (2) Лиш мені помахай Лебедино рукою... На край світу піду, Коли скажеш - ходім. Білі гуси думок | Б'ють крильми наді мною, | Над надією й сумом моїм... | (2)