А зорі падають в траву, мов стиглі яблука у серпні. Своєю мукою живу, чеканням радісно-нестерпним. А осінь дихає в плече, її кортеж ось-ось прилине. Стою між радістю й плачем – самотня, кинута пташина. Приспів: Де ти, голубе мій? Де ти, світ моїх надій? Я голубка твоя, буйним вітром бита я. Озовись, прилети і за все мене прости, І люби, і люби, лиш одну мене люби! О, доле-доленько моя! О, сестро вітру-суховія! За що ти рід спалила мій, за що жбурнула в безнадію? За що вколола в серце так, що я - билиночка підтята, Воскресла знов в сумних рядках, Мов той Ісус, з розп'яття знята. Приспів. Святою вірою живу, чекаю серцем до світання Тебе в розхристаних думках, тебе, любов моя остання. Якщо ж ти, любий, не прийдеш, не приголубиш свою любку, Тебе знайду я й в небесах, коханням зборкана голубка. Приспів.