Не кидай мене, Моя чарочко! Не жени мене Ти, шинкарочко! Не жени мене, Дай упитися. В тебе, бридкую, Улюбитися! Не без жінки я, Не без хати я, Все у мене є, Відьмо клятая! Хліба досита Маю в засіку, Маю волика, Маю й пасіку. Моя хаточку — Повна чашечка; Моя жіночка — Мов та пташечка; Та тяжкі мої Болі більнії, Бо не маю я Волі вільної!.. Запряжу воли — Потом миюся; Розпряжу воли — Набік хилюся; Повалюсь на бік — Не здрімаюся; Знов на панщину Підіймаюся. Відроблю чуже: "Жінко-душечко! Приголуб мене, Щебетушечко!" А вона у плач, Розголоситься, На своє жене, Бо й не проситься... Робиш — сил нема, Спина кривиться, А вона на те Та й не дивиться. Робиш — сил нема, Похиляєшся, А вона у плач: "Запиваєшся!" О, я п'ю тепер, Жінко любая, Не кидай мене, Чарко грубая! Не кидай мене, Моя чарочко; Не жени мене Ти, шинкарочко! Не жени мене — Дай упитися, В тебе, бридкую, Улюбитися!