Коні на припоні, Квіти на долоні, Ще не грали сурми | На горі Лисоні. | (2) Ще пливло рікою Віночків без ліку, Ще нам призначалось | Віно, а не віко. | (2) Та ранкові зорі Впали в житнє поле. І лягли тумани | Понад Потутори. | (2) І вони розкажуть, Як того світання Нам заграла сурма | Перша — і остання. | (2)