Цей невгамовний біль стоїть, Як хвилі моря вдалині. Щось пригадалось і болить І жити не дає мені. Побудь зі мною, самота, Є пляшка доброго вина. Існує в світі пустота Лиш там, де випито до дна. Приспів: Будьмо! Не забудьмо Наше плем'я, що розвіялось мов дим. О, небо, вічне небо, синє небо Понад полем золотим. Де ви? - Озирніться: Вже навколо гине все без вороття. О, де ви? - Озовіться, в кому тліє Ще хоч іскорка життя. Нелегко згинути в бою, Нелегко згинути від ран, Та найстрашніше - путь свою Пройти останнім з могікан. Посидь зі мною, самота, Є пляшка доброго вина. Існує в світі пустота Лиш там, де випито до дна. Приспів. Хай Могіканія живе... За неї все прийму сповна. Доки останній в світі є, То ще не вмерла і вона...