Стоять біля двору запряжені коні, І тільки чекають на поклик "вперед!", Вже осінь згорає на жовтім осонні, Нанизує звуки густі наче мед. Озвалась мелодія давня неждана, А де той скрипаль, невідомий артист? Танцює гуцульське поривисте танго, Найперший кленовий стрімкий падолист. Приспів: Останнє танго поклало руку на плече, Останній танець мене лоскоче і пече, Останнє танго, в нім теплий дух ще не затих, Осінній танець поміж пейзажів золотих. Усе у полоні ліричної теми, А хто відгадає її до кінця? І тільки гарячі сумні хризантеми Отій ностальгії чомусь до лиця. Озвалась мелодія давня неждана, А де той скрипаль, невідомий артист? Танцює гуцульське поривисте танго, Найперший кленовий стрімкий падолист. Приспів. (2)