Настала впевнено пора, Що тихо, наче зорі в небі, Невпинно літо проводжа. На серці листя опада, Що сумно, наче сад осінній, На душу спомин навіва. Приспів: Якось осінньою порою відчув мотив Я пісні дивної, з природи, Що манить ніжністю й красою, В кохання спогад стрімко нас верта. Немає іншої пори такої із золота Краси п'янкої, живої вроди... Що надиха любити щиро ту єдину, Яка в душі у нас одна. В душі весна живе, що завжди, Немов той вишень цвіт, У молодість нас поверта. І не страшна їй та зима, що люто, Немов вітер сильний, На осінь вірно наступа. Приспів.