Ой, зацвила калинонька в лузі, Чогось моя головонька в тузі. Ой, у тузі, щось вона міркує, Що мій милий дома не ночує. А звечора до другої ходить, А впівночи додому приходить, Та й на мою постільку лягає, Тай до мені ся плечима вбертає. - Ой, відсунься, негідна, від мене, Бо в мене є ще краща від тебе! - Най їх буде двадцять і чотири, Я найперша межи всіма ними. Бо ми вбоє до слюбу ставали, Одному-смо Богу присягали. Хто цю буде присягу лотити, Того буде Господь Бог судити. Хто цю буде присягу ламати, Того буде Господь Бог карати.