Ой візьму відерце Чистої води Та й обмию серце Від горя-біди. На луги, на луки | Воду розіллю | Та й позбудусь тої муки, | (2) Що тебе люблю. | А вже по водиці Висихає слід, Та вже з-між травиці Виростає цвіт... Жовтий цвіт розлуки, | Рути жовтий цвіт... | Піду, щоб тебе забути, | (2) У далекий світ. | Бодай з тої рути Цвіт не зацвітав, Щоб ніхто розлуки На світі не знав. Болить моє серце, | Гірко сльози ллю... | Кого полюбила вперше,- | (2) Та й не розлюблю. |