Ой вийду я у садочок — В садочку калина, Край калини шовком шиє Любая дівчина. Подивлюся на калину — Вона розпукає! Подивлюся на дівчину — Дівча обіймає. Тая ж сама калинонька, Та вже завинулась; Тая ж сама дівчинонька, Та вже відвернулась. Завинулась калинонька Та й не розпукає; Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає. Ой вийду я у садочок, Буду виглядати, Чи не вийде моя мила Рути підливати. Вийшла мила, походила, Рути не підлила, Тілько верхи позривала, На воду пустила!.. Тая ж рута зеленая, Та цвіту немає; Та ж дівчина молодая, Та вже не кохає. Стоптав би я тебе, руто, — Та з жалю не можу; Забув би я тебе, мила, — Забути не можу! Ой вийду я у садочок, Стану край віконця, Чи не вийде моя мила Ще раз до схід сонця? А милая, як не тая, Спить собі, дрімає Та нового молодого К серцю пригортає. Тії ж очі, тії брови, Та не той хлопчина; Та ж голубка коло нього, Та вже не дівчина. Прострілив би я вас з лука! Та з лука не палко! Положив би вічно спати, Та все чогось жалко!