Ой, вийду я на ту гору, Подивлюся на долину. Долина широка, калина висока, | Аж додолу гілля гнеться. | (2) А під тою калиною Стояв козак з дівчиною. Дівчинонька плаче, сльози проливає, | Свою долю проклинає. | (2) Ой, якби я була знала, Не йшла б заміж, а гуляла. У рідного батька, у рідної неньки, | Як цвіт маків розцвітала. | (2) А тепер я мушу знати: Пізно лягти, рано встати. Пізненько лягала, раненько вставала, | Свою долю проклинала. | (2) Ой, вийду я на ту гору, Подивлюся на ті квіти. Квіти я садила, сама поливала, | Нема того, що кохала. | (2) Ой, вийду я на ту гору, Подивлюся на той місяць. Ой, місяцю ясний, який ти прекрасний, | Який заміж мій нещасний. | (2) Ой, вийду я на ту гору, Подивлюся на долину. Долина широка, калина висока, | А я стою одинока. | (2)