О й в полі береза, В полі кучерява, А на тій березі | Зозуля кувала. | (2) Ой то не зозуля, То рідная мати, Вона виряджала | Сина у солдати. | (2) "Ой іди ж ти сину, Довго не барися, За рочок, за другий, | додому вернися". | (2) Вже рочок минає, Другий наступає, на третій годочок | Приїхав синочок. | (2) "Ой чи рада, мати, Ой чи рада мною? Ой чи рада, мати | Мею дружиною?". | (2) "Ой рада я сину, Рада я тобою, Ой та я не рада | Твоєю жоною" | (2) Посадила сина в В хаті між гостями, Нелюбу невістку - | В сінях за дверями. | (2) Наварила сину Солодкого меду, нелюбій невістці - | Зеленого яду. | (2) А вони обоє так вірно любились, Тим зеленим ядом | Та й переділились. | (2) "Ой Боже мій, Боже Що я наробила Через невістойку | Сина отруїла". | (2)