Ой у полі могила З вітром говорила: "Повій, вітре буйнесенький, Щоб я не чорніла! Щоб я не чорніла, Щоб я не марніла, Щоб по мені трава росла, Та ще й зеленіла!" І вітер не віє, І сонце не гріє, Тільки в степу при дорозі Трава зеленіє. Ой у степу річка, Через річку кладка... Не покидай, козаченьку, Рідненького батька! Як батька покинеш, - Сам марно загинеш, Річенькою бистренькою За Дунай заплинеш. Бодай тая річка Риби не плодила, - Вона ж мого товариша Навіки втопила! Бодай тая річка Куширом заросла, - Вона ж мого товариша На той світ занесла!