Ой у полі криниченька, Там чорнявий козаченько Свого коня напуває, | Та й на мене поглядає. | (2) [Подив ди], козаче, очі, Бо насняться серед ночі, Вип'єш воду із відерця, | Та й залишиш своє серце. | (2) Ти дівчино чорноброва, До душі твоя розмова, Серце моє ти пізнаєш, | Якщо вірно покохаєш. | (2) Я би рада покохати, Тільки де ж такого взяти, Щоб до мене серцем линув | І кохав одну єдину. | (2) Ой у полі криниченька, Там чорнявий козаченько Свого коня напуває, | Та й на мене поглядає. | (3)