Ой, у лузі по долині Вечір вистелив росу. Розплітав козак дівчині Туго сплетену косу. Приспів: (2) А вона його питала, Чи він щиро покохав. Якщо ні – його благала. Щоб коси він не займав. Ой, у лузі по долині Ранок вистелив туман... Не сказав козак дівчині Що любов його обман. Приспів: (2) Він сказав їй на прощання: "Ти чекай, і я прийду." І залишив їй страждання, Замість радості – біду. А вона його чекала, Вірила його словам. Свою косу не давала Розплітать чужим рукам. Приспів: (2) Ой, у лузі по долині Від дівочих сліз роса... Посивіла на дівчині Нерозплетена коса.