Ой ти, земле моя, цвіт калини рясний, Широчінь синьоока Дніпрова, В чужині ви мені навіваєте сни - | До світання душевна розмова. | (2) Там, лелека на клуні, стоїть на гнізді, Стереже рідну батьківську хату. Дві тополі над шляхом стрункі, молоді, | Де ходила колись моя мати. | (2) Поклонися б їй ще хоч раз до землі, Я люблю їх все дужче і дужче, Як згадаю про них - серце повнять жалі, | Де знайти йому зілля цілюще? | (2) Осяйна стороно, я до тебе вернусь, Ти ж бо пісня моя колискова. На коліна впаду, обніму, прихилюсь | І нап'юсь материнської мови. | (2) Ой ти, земле моя, цвіт калини рясний, Широчінь синьоока Дніпрова, В чужині ви мені навіваєте сни - | До світання душевна розмова. | (2)