Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? Скучерявили густі лози, | Підмили корінь дрібні сльози. | (2) Скучерявили темні ночі, Ой, зранили серце чорні очі. Чорнії очі, пишна врода, | Горда, горда мова, непогода. | (2) Гордая мова — вітер зимний, Вічна розлука — жаль нестримний. Вже ж моє серце сохне, тане, | Вже ж моя краса в'яне, в'яне. | (2) Вже моя сила слабне, гнеться, Вже мені весна не всміхнеться. Падуть листочки зв'ялі, зв'ялі — | От так і сам я впаду далі. | (2) Решту красоти, решту сили Поріжуть живо острі пили. Острії пили, людська злоба, | Стопче байдужість, як худоба. | (2)