Чом та зірка далека тремтить опівночі? Чом роса світанкова на стеблині бринить? Ти поглянь в мої очі, засмучені очі, І вони тобі скажуть, і вони тобі скажуть, Чому серце болить. Хоч і клен до безтями кохає тополю, Та у мріях тополі тільки ясен сія, Не зі мною, а з іншим звінчала ти долю, Але доля без долі, але доля без долі Залишилась твоя. Ой ти, доленько-доле, порадь, що робити, Хоч і я не самотня, а душею сама. Важко жити без пари і мовчки любити. А ще важче у парі, а ще важче у парі, Як любові нема.