Ой, там за Дунаєм крутим бережком Ой, там розмовляє сокіл з козаком: "Ой, ти, соколоньку, ти братіку мій, Чи не був ти брате, в моїй стороні. Чи не був ти брате, в моїй стороні, Чи плаче, чи туже дівча по мені?" - Не плаче, не туже, у ліжку лежить, Правою рукою за серце держить". Ой, прилетів сокіл та й сів на вікні: "Добрий вечір, дівчино, приніс тобі вість - Уже твій миленький у подвір'ї єсть". Ой, дівчина встала, як і не лежала, Восковії свічі посвічувала. "Горіть, горіть, свічі вдень і вночі, Нехай я надивлюсь милому в очі. Де ж ти, мій милий, у дорозі був, Що ти, мій миленький, з личенька змарнів?" "Через тебе, дівчино, впав я в сухоти, Ані вночі спання, ані вдень роботи. Очі б може й спали, та ноги несуть, Викохав дівчину, та люде беруть."