Ой, там при долині, Гарматами зритій, Лежить не віднині | Січовик забитий. | (2) Його біле тіло Од вітру зчорніло, А личко рум'яне | Зів'яло, змарніло. | (2) Не заплаче мати, Та й над головою Не посадить м'яти | На могилу твою. | (2) Не викує, брате, Літ твоїх зозуля, Бо куля зранила, | Ворожая куля! | (2) Одні рано-вранці Вітри заголосять, Вовки-сіроманці | Кістки порозносять. | (2) І кров по долині Покриє мурава, Та слава не згине, | Козацькая слава! | (2)